Czehryński Pułk Kozaków Regestrowych

ludar

Znalazłem fajną stronę z krzyżykami (mają duży wybór metalowych jak i pare wzorów drewnianych):
[link widoczny dla zalogowanych]
Może ma ktoś lepsze źródło? Z fajniejszymi?

Marcinek

Fajne.
Ale Smile

Sa naprwde dosc spore. Oczywiscie i takie sie zdazaly, ale raczej w przypadku "nowoprawoslawnych" i "nowochrzescijan".
Do tego nie wiem jak z tym malowaniem. Moze jak by to oczyscil..., a moze to dobre jest?

Błażej

Ludar jako prawdziwy twardziel powinieneś se powieśić na piersi ikonę. W oryginałach były już chyba zdjęcia krzyży z pod B.

ludar

Marcinek

Za niedlugo beda. Zdjecia byly wsrod fotek Saszki.

saszko zaremba

na Beresteczku nie znajdiono zadnego krzyżyka prawoslawnego. Dla tego Swiesznikow pisze ze kozacy ih nie mali.

Marcinek

Faktycznie, teraz sobie przypominam ze to byly zwykle krzyze.

Jarek z Bośni

Twardziel zaczyna się dopiero od powieszenia sobie na szyi cerkwi albo monastyru.

Marcinek

Prawdziwy twardziel nosi na szyi cerkiew i do tego rownoczesnie tanczy hopaka zabijajac 14 lachow i 13 tatarow (a to tylko lewa noga!).

ludar

To już w połowie jestem twardzielem Wink

Łukasz

Taki krzyżyk znalazłem na allegro:
[link widoczny dla zalogowanych]
Sprzedawca pisze, że cała kozaczyzna coś takiego nosiła, ale wydaje mi się, że troszkę naciąga... a w ogóle udało mi się zdobyć film ukraiński z 1991 roku ("Kazaki idut") - postaram się zrobić screen'y - tam też widać ciekawe krzyżyki (chronologicznie film z czasów Semena Nalewajki).

Marcinek

Twoje obawy sa raczej uzasadnione.

robert/tanais

Jeżeli możemy mówić o powszechnym noszeniu przez Kozaków dewocjonaliów to były wśród nich enkolpiony. Tzn albo kompletny enkolpion bądź jego fragment. Jest to forma znana już we wczesnym średniowieczu.

ludar

Uszedł mi ten post uwadze. Posiadzasz Robercie może jakieś obrazki tych enkolpionów?

Kozaczyna

Wybaczcie. Może napisze kompletną bzdurę ,ale obiło mi się kiedyś o uszy ,że krzyża w ziemi chować nie można. Jako ,że mamy do czynienia z czasami bardziej ortodoksyjnego poszanowania zasad kościoła. Po bitwie czy to dla szabry czy z poszanowania dla wiary krzyży pozbawiono martwych kozaków.

robert/tanais

До питання про походження барочних хрестів кінця XVII – XVIII ст
На підставі співставлення археологічних знахідок з території Богородицької фортеці та її посаду, історіографічних досліджень та письмових й археологічних джерел розглядається питання про регіон походження натільних хрестів з барочними елементами оздоблення.

Тривалі багаторічні археологічні дослідження, котрі проводять співробітники Лабораторії археології Подніпров'я ДНУ під проводом проф. І. Ф. Ковальової на території посаду Богородицької фортеці, дозволили ввести до наукового обігу значну кількість керамічних, нумізматичних, міліарних, сфрагістичних та інших колекцій. Значне місце серед них посідає унікальне зібрання, до якого входять понад 100 знахідок натільних хрестів і дрібної пластики, 10% з них належать т. зв. «барочним» хрестам, які російські дослідники відносять до виробів старовірчого вжитку.

Барочні хрести віднесено до третьої групи за нашою класифікацією [5 - 9]. До неї входять дев'ять знахідок кінця XVII - першої половини XVIII ст.: №№ 12, 20, 36, 41, 52, 56, 64, 74, 77 й інформація про тільник №105 (знаходиться у приватної особи), об'єднаних за особливостями стилю українського бароко в орнаментації. Дев'ять хрестів групи, в цілому, ідентичні, за винятком розмірів, характеру емалювання і окремих деталей декору. Десятий хрест (№36) виготовлено з срібла.

До підгрупи 3.1. подано 9 бронзових литих хрестів з різнобарвними емалями, поділених на три розділи відповідно зовнішніх параметрів.

Розділ 3.1.1 представлений №№52 и 105.

Хрест №52, 58 х 32 мм, з двофарбно емальованою лицевою частиною. Складається з трьох компонентів - зовнішнього і внутрішнього хрестів і декоративного оточення. Розміри основного прямого латинського хреста на лицевому боці - 40 х 25 мм, ширина горизонтальної балки - 9 мм, вертикальної - 8,5 мм. Внутрішній восьмикінцевий хрест 26 х 15 мм стоїть на скелоподібній Голгофі висотою 3,5 мм и підґрунтям 4,5 мм з головою Адама. Обабіч від Голгофи - спис і тростина, котрі, в свою чергу, слугують розподільними межами між літерами слова н.и.к.а. По кінцях рамен в два ряди - скорочення під титлами: горішній ряд - іс.хс., нижній - снь. бжіи. (син божий), в горішній частині вертикальної балки - скорочений під титлами напис црь слвы. Основний хрест був вкритий блакитною емаллю, по периметру окантований смугою 1 мм завтовшки. Декоративне обрамлення чітко прорисоване, заповнене рослинно-лінійним орнаментом на тлі білої емалі. Вушко фігурне. (рис. 1.1)

Основний хрест на зворотному боці розмірами 40 х 26 мм з шириною балок в 10 мм, окантований смугою в 1 мм завтовшки. Заповнений відмінним від канонічного зразку варіантом псалма "Да воскреснет Бог" [4, с. 612], вкритий блакитною емаллю. Декоративне оздоблення складається з рослинного орнаменту, краї чітко окреслені, зовнішні контури, в цілому, повторюють обриси хреста, але зберігають плавно-округлі лінії, властиві витворам українського бароко.

Хрест №105 був вкритий блакитною і білою емаллю на лицевому і зворотному боках. За розмірами наближений до вищеописаної знахідки, відрізняється формою вушка для підвішування, котра аналогічна №№ 20 и 24 (рис. 1.4).

Розділ 3.1.2 представлений знахідками №№20 и 41, котрі майже повністю аналогічні вищеподаним хрестам, за винятком розмірів і незначних деталей декору. Хрест №20 - розмірами 49 х 25 мм, зворотний бік був вкритий білою емаллю (рис. 1.7); №41 - 49 х 26 мм з блакитною емаллю на зворотному боці (рис. 1. Cool

. Відзначено деякі неспівпадіння в розташуванні написів, елементах декоративного оздоблення, що не дозволяє казати про виготовлення предметів в одній ливарній формі.

Розділ 3.1.3 представлений знахідками №№12, 56, 64, 74 и 77.

З них три хрести з рештками білої емалі на лицевому і зворотному боках:

Рис. 1. Барочні натільні хрести з Богородицької фортеці №64, 39 х 20 мм (рис. 1.2); №74, 40 х21 мм (рис. 1.10); №77, 41 х 20 мм (рис. 1.3). Дані екземпляри також майже повністю повторюють вищеописані, за винятком розмірів, оформлення вушка і незначних деталей декору. Неспівпадіння в розташуванні написів і окремих елементах декоративного обрамлення не дозволяють вважати їх виготовленими в одній ливарній формі.

Два хрести: №12, 40 х 20 мм, з рештками позолоти (на лицевому), синьої й білої емалі на лицевому та синьої на зворотному боках (рис. 1.6); №56, 39 х 21 мм, з рештками синьої емалі на лицевому й зворотному боках (рис. 1.4), - відмінні від вищенаведених за написами на лицевому та зворотному боках.

Лицева частина внутрішньої композиції несе в себі восьмикінцевий хрест, над яким напис в три рядки під титлами: ц.с. іс.хс. с.б. (Цар слави Іисус Христос син Божий). Над раменами чітко читається распят бисть, напис під раменами не прочитана. Зворотний бік внутрішньої частини містить в собі не до кінця прочитану синтезовану молитву, яка складається з уривка Ісусової молитви (Господи Ісусе Христе, сине Божий, спаси и помилуй мене грішного) й молитви святому хресту: ІИС // ХРТЕ // СНЕ БЖІЙ БЛГВИ // ИСПАСИ ИСОХРАНИ // МЯ // СИЛОИ // ЖИВО // ТВОРЯ // РОТИ //. Під написом - стилізоване зображеня рослини.

Незважаючи на спільні риси двох останніх хрестів, незначні невідповідності в розташуванні написів, елементах декоративного обрамлення не дозволяють говорити про їх виготовлення в одній ливарній формі.

Підгрупа 3.2 представлена екземпляром №36.

Хрест №36, срібний литий, 36 х 22 мм, з фрагментом срібного ланцюжка довжиною 15 мм. Композиція на лицевому боці складається також з трьох компонентів (рис. 1.9). Внутрішній восьмикінцевий хрест 19 х 10 мм стоїть на маленькій двопагорбовій Голгофі 2 мм заввишки і підґрунтям 3 мм. Поряд знаходяться спис і тростина. Зовнішній прямий латинський хрест 24 х 16 мм з шириною балок 5 мм и написами навколо вершини і рамен внутрішнього хреста. Нагорі - ц.с.и.х., над і під раменами - не прочитані. Декоративне обрамлення рослинного характеру. Зворотний бік складається з прямого латинського хреста и декоративного оточення з рослинним орнаментом. Напис погано читається через відсутність доводки літер; ймовірно, молитва хресту - хранителю.

Найближчі аналогії виробам групи знаходимо серед екземплярів XVII в. з колекції Б. І. та В. І. Ханенко №357 [31], в зібранні хрестів «з запорозьких поховань» ДІМ ім. Яворницького - К-520, К-714, К-1831 (без емалювання), К-1824 и К-1825 (з емалями). Аналогії серед знахідок позначеного нами хронологічного періоду маємо в матеріалах археологічних досліджень некрополя Моісеєвського монастиря на Манежній площі в Москві, а в пізніший час подібні речі розповсюджені по всій території Російської імперії [14, 5-14.htm].

Серед важливих концептуальних знахідок 2006 р. маємо відзначити срібний литий прямий латинський хрест, підібраний місцевими мешканцями під час обробки городу і наданий автору для фіксації і публікації.

Хрест №100 (рис. 1.12), 56 х 30 мм, з трьохкомпонентною композицією, складається із зовнішнього і внутрішнього хрестів, а також декоративних прикрас кінців балок і розподільних композицій середохрестя. Розміри основного прямого латинського хреста по лицевому боці - 39 х 24 мм, ширина горизонтальної й вертикальної балок - 10 мм. Внутрішній восьмикінцевий хрест 26 х 15 мм стоїть на Голгофі висотою 4 мм та підґрунтям 5 мм з головою Адама. З боків від Голгофи здіймаються спис і тростина, котрі, в свою чергу, слугують розподілювачами між літерами слова н.и.к.а. На кінцях рамен в два рядки - скорочення під титлами: в горішньому рядку - іс.хс., нижньому - снь. бжіи. (син божий). В горішній частині вертикальної балки знаходиться напис під титлами црь слвы. Основний хрест по периметру оточений смугою 1 мм завтовшки. Композиція кутів середохрестя утворена стилізованим зображенням квітки, яке кріпиться до основної конструкції за допомогою волют. Основний хрест на зворотному боці заповнений варіантом псалма "Да воскреснет Бог" [4, с. 612]. Вушко масивне, з прикрашеними основою й верхівкою, розширяється до кінця. Як досить близьку аналогію визначаємо хрест №164 [31] із зібрання Б. І. й В. І. Ханенко. Виокремлений до підгрупи 2. 8.

Даний зразок розглядається нами як своєрідний проміжний варіант між класичним прямим латинським хрестом XVII ст., аналогії котрому знаходимо у Б. І. та В. І. Ханенко під №125 [31] (рис. 1.11) і барочними хрестами.

Відсутність у широкому науковому обігу матеріалів археологічних досліджень поховань з території України, де подібні тільники знаходяться з чітким датуючим матеріалом, роблять питання походження архетипу і датування барочних хрестів дискусійним. Зокрема, Б. І. й В. І. Ханенко відносять цю категорію знахідок до виробів XVII ст. [31, №357], Ю. Федоров - до XVII - XVIII ст. [29, с. 68], М. В. Покровський - до XVIII ст. без позначення первинного ареалу побутування [22, с. 15]. А. К. Станюкович, І. Н. Осипов й М. М. Соловйов відносять подібні речі до XVIII - поч. XX ст. і відзначають барочні риси оздоблення [14, 5-14.htm], О. С. Куколевська доводить можливість виробництва подібних хрестиків в старообрядницьких майстернях до кінця XIX - початку ХХ століття [15]...

Але до кінця XVIII ст. на досліджуваній нами території старовірів не було взагалі: запорозьке козацтво не визнавало старовірство як явище [27, с. 109; 32, с. 270] і забороняло тим навіть перебувати біля своїх меж: у другій половині XVIII в., під час спроб імперського уряду оселити («осадити») розкольницькі громади на кордонах запорозьких вольностей, керівництво Січі намагалося перешкодити цьому офіційним шляхом [2, с. 98; 18], а потім ці поселення загони озброєних козаків ліквідовували за наказом паланкового чи кошового проводу. Таким чином, свідоцтва присутності розкольників на досліджуваній території аж до 1775 р. Період 1775 -1780-ті рр. - час заснування Катеринослава-I, коли місцеве губернське духовне правління розташовувалось власне на території колишньої Богородицької фортеці, що носила тоді ім'я Старосамарського ретраншементу [30, с. 128]. Місто й фортеця проіснували, поступово втрачаючи своє значення, до 1798 г. [10], після чого всі навколишні землі були передані німецьким колоністам [28].

Існує одна гіпотетична можливість присутності на території пам'ятки представників старовір'я - наявність розкольників серед засланих сюди стрільців [24]. Тим більше, що через стан більшості знахідок досить складно вичленити особливості написання окремих слів, які могли б свідчити про належність даного роду виробів суворо обмеженій категорії вірян. Крім того, на сьогодні є малодоказовою прихильність до розколу серед цих засланих. До того ж, даним виробам відповідають досить численні знахідки подібних хрестів Д. І. Яворницьким в, нібито запорозьких, похованнях XVIII в. Вчений досліджував території усіх земель Вольностей, що ускладнює вірогідність припущення масового розселення старообрядців по даному регіону в світлі вищевикладеного ставлення козацтва до іншовірчих громад.

Знахідка на території пам'ятки хреста XVII в., тип якого міг існувати і до розколу, віднесеного до окремої підгрупи і котрий може бути перехідним зразком до т. зв. «барочним хрестів», свідчить про можливість сприйняття виробу для подальшого використання і розвитку у старовірському середовищі. Слід також відзначити недостатнє вивчення зразків дрібної пластики в період XVII - XVIII ст., коли для вивчення стали доступними датовані матеріали з кінця XIX ст., а ще - певну емоційність і суб'єктивний підхід в дослідженнях і визначеннях, що відбилося у відповідній історіографії [3].

Не ставлячи під сумнів розповсюдження подібних натільних хрестів по території Російської імперії, ми маємо звернути увагу на проблематику міграції українців і козаків впродовж XVII - XVIII ст. Слід також пригадати, що ґрунтовне дослідження пам'яток у