Czehryński Pułk Kozaków Regestrowych

pepson

jak w temacie

tu mam troche fotek roznych fajek [link widoczny dla zalogowanych]

ale co palono?
z Błażej mi zaproponował ten oto materiał
[link widoczny dla zalogowanych]

ludar

Właśnie takich fajek kiedyś szukałem, bo moja z plastikowym ustnikiem nie klimatyczna. Skąd masz fajki całe drewniane?
Co palono - chyba tytoń fajkowy Very Happy

pepson

Dostalem od Saszki z Kamieńca

Kali

Wg Kuchowicza: "Tytoń był krajowy i zagraniczny...przez Szotów, już to przez Włochów sprzedawany, lub też ze wschodu, najczęściej zdobyczny. Ale dość szybko zaczęto uprawiać tytoń, zwłaszcza na pd ziemiach kresowych. Zdaje się, że zrazu mamy do czynienia tylko z uprawą na działkach włościańskich, gdyż warstwy zamożniesze, powoli do palenie się przyzwyczajające, używały kosztownego tytoniu zagranicznego(...) Przyrządzenie tytoniu było proste: liście suszono, krajano i palono albo też tarto je w donicach czy moździerzach, aby uzyskać sproszkowaną tabakę. Liście, nanizane na sznurek, suszyły się na strychach; prz ich przyprawianiu używano potem rozmaitych sposobów, aby tytoniowi nadać ospowidnią ostrość i smak(...)w jednej okolicy dodawano soku wiśnioegom gdzi indziej chrabąszcze o specjalnej woni, czase, też zakopywano tytoń do ziemi lub zamkniętyw baryłce od wódki wsadzano w mrowisko.. Dawne źrdła mówią o zaprawianiu lewanda czy olejkiem pomarańczopwym, ubożsi dodawali popiół ze skórek łoziny albo grochowin.(...) bywały też mniej apetyczne(...)"przydawano koperwas dla czarności i szczypania, urynę ludzką dla lipkości i lepszego granizowania się tejże tabakki" pisze Kitowicz. Bywały i inne dodatki, o których mówiła fama; opowiadano w Warszawie, że Włosi mieszali do niej popiół palony z trupich kości, włosy końskie drobno strzyżone, urynę ludzką i bobki końskie. Sędzia marszałkowski badał tę sprawę: fabrykanci dowiedli, iz trupich kości, włosów i limonij końskich nie używali, na inne zaś zyskali zdanie doktorów, jako nosom ludzkim i zdrowiu nie szkodzą. Fama zaszkodziła jednak tabace zagranicznej: publiczność wróciła do prymitywnej tabaki wiercotej w doniczkach."

andrzejm

Czołem,
potrzebuję obrazki fajek kozackich (np. spod Beresteczka; czy u Swiecznikowa jest coś, Marcinku, Błażeju?) a także innych ceramicznych, także zachodnioeuropejskich.

Ogłoszenie o tyle istotne, że w ostatnich dniach wszedłem przypadkowo w znajomość z klawym ceramikiem, który szczególną estymą darzy fajki (robi własne, raczej modernistyczne wzory) i wykazał chęć popróbowania wykonania kilku replik. A domyślam się, że i na tym forum znalazłoby się kilku chętnych na zakup.

Marcinek

Powinno cos sie znalesc. Tylko chwila cierpliwosci Smile

Poki co to na razie tylko to:

http://www.czernichowski.fora.pl/viewtopic.php?t=132

Błażej

Postaram się zeskanować te ze sviesznikowa i wrzucę na forum (albo może po prostu podrzuce ci książkę). Bywasz czasem poza ząbkami?

andrzejm

Dziś wieczorem będę na Legii na treningu, potem zapewne w Łomiankach. Możemy się jakoś umówić po drodze? Zakitrałem Twój nr telefonu, możesz zadzwonić?

Przemek · Wysłany: Czw 22:50, 08 Mar 2007 Temat postu:

źródło: [link widoczny dla zalogowanych]

robert/tanais

Куштан Д.П. Керамічні люльки козацької доби з Чигирина

Після відкриття європейцями Америки починаючи з XVI ст., серед мешканців Старого Світу почав швидко розповсюджуватися звичай паління тютюну. Незважаючи на суворе переслідування ця традиція вже на початку XVII ст. була добре відома на теренах Східної та Південно-Східної Європи. Особливого поширення паління тютюну набуло у Османській імперії, що пояснюється існуванням у східній культурі давньої традиції куріння інших речовин, таких як опіум та гашиш [1, 78-79]. Отже, культура паління тютюну ймовірно і була запозичена козаками у свого південного сусіда при посередництві Кримського ханства. Так, відомий турецький мандрівник XVII ст. Евлія Челебі згадував, що під час спільних походів кримчан та козаків під проводом Іслам-Гірей-хана «із країни поляків було взято … два рази по сто тисяч полонених-євреїв, так що за люльку тютюну [козаки] давали татарам по одному польському єврею» [7, 211].

У багатьох країнах Західної Європи, Османській імперії, Московському царстві курці сурово переслідувалися. У середовищі ж українських козаків, завдяки вольниці, паління тютюну досить швидко прижилося, а люлька навіть стала одним із важливих елементів їхньої субкультури. Хоча народні перекази засуджували цю звичку, зокрема вважалося, що тютюн виріс «із тієї блудниці, що голову Предтечі зняла» [2, 13].

Люльки для паління є досить поширеною категорією знахідок під час археологічних розкопок на пам’ятках доби пізнього середньовіччя території України. Велика кількість таких керамічних люльок походить з Чигирина – колишньої козацької столиці. Значна колекція (45 шт.) виявлена Чигиринською археологічною експедицією (керівник – П.А. Горішній) у 1991-1994 рр. під час розкопок на території Чигиринської фортеці (бастіон Дорошенка) та Нижнього міста (територія козацького цвинтаря та культурний шар XVII-XVIII ст.) [6, 158]. Вагомим її доповненням є люльки, виявлені експедицією Черкаської археологічної інспекції (керівник – Д.П. Куштан) під час розкопок 2005-2006 рр. в Чигирині на місці ймовірного розташування резиденції Б. Хмельницького. Тоді в результаті дослідження об’єктів доби пізнього середньовіччя, а також культурного шару цього часу було виявлено ще близько двох десятків цілих та фрагментованих керамічних люльок для паління [4; 5].

Важливо, що більшість виявлених люльок походить із умовно закритих комплексів – заповнень жител та господарчих споруд, що дає підстави для їх датування.

Рис. 1. Керамічні люльки для паління 2-ї половини XVII ст. з Чигирина: 1, 2, 5-9, 11 – житло 2 («Військова канцелярія»); 3, 10 – житло 3; 4 – споруда 4

Приблизно третину із них виявлено у заповненні кам’яного підвалу, який ідентифікується з приміщенням військової канцелярії Б. Хмельницького, будівля якої була зруйнована під час турецької облоги Чигирина у 1678 р. Ще кілька екземплярів походить з житла-напівземлянки (житло 3) та погребу-лоху (споруда 4), які так само датуються 2-ю половиною XVII ст. Усі люльки належать до східного типу: турецькі або кримські [3, 127-128]. Ці люльки зроблено з фаянсу білого (Рис. 1: 1, 3-5, 7, 8, 10) або теракотового (Рис. 1: 2, 6, 9, 11) кольору. Цілий виріб або його окремі деталі (чашечка, тулійка) виготовлялися у двостулкових формах або на гончарному крузі, шви ретельно загладжувалися. Частіше за все форма нижньої частини чашечки об’ємна округла або еліпсоїдна, верхньої – висока циліндрична. Іноді чашечка сплощена знизу (Рис. 1: 3) або з боків (Рис. 1: 5). У деяких екземплярів чашечка не має розширення у нижній частині (Рис. 1: 7, Cool

. Тулійка розташована під гострим кутом до чашечки. Її кінець як правило має характерне валикоподібне потовщення з комірцем (Рис. 1: 1, 2, 4, 7, 10). Особливістю однієї з люльок є перетинка з отвором між чашечкою та тулійкою для підвішування (Рис. 1: Cool

. Поверхня люльок, як правило, добре лискована. Більшість з них багато орнаментована. Техніка декорування різна, часто комбінована. Рельєфні візерунки наносилися при відтисканні у формі (Рис. 1: 3-5), а заглиблені наносилися після виготовлення моделі відбитками різних штампів або зубчастого коліщатка (Рис. 1: 1, 6-11). Орнамент переважно вкривав нижню частину чашечки та потовщення на краю тулійки, рідше – верх чашечки. Мотиви орнаменту: геометричний (паралельні лінії, кола, комбінації з них) (Рис. 1: 3, 6, 7, 9) або рослинний (стилізовані листочки, квіти) (Рис. 1: 1, 4, 5, 11). Одна з люльок прикрашена тамгоподібними знаками (Рис. 1: Cool

, а інша – круглим штампом майстра (Рис. 1: 11).

Рис. 2. Керамічні люльки для паління XVIIІ – початку ХІХ ст. з Чигирина: 1, 4, 8 – житло 1 (повітова управа?); 2, 3, 5-7 – культурний шар

Інший хронологічний горизонт (XVIII – початком ХІХ ст.) представляють люльки, виявлені у заповненні кам’яного погреба житла 1 (повітова управа?), яке було зруйноване близько 1826 р. та з культурного шару. Вони мають ряд суттєвих відмінностей. У цей період продовжували використовуватися вироби кримсько-турецьких центрів (Рис. 2: 4). Серед них виділяються т.з. «зіньківки» [3, 128], які виготовлені з теракотового фаянсу і характери-зуються чашечкою з масивним низом, коротким циліндричним верхом і короткою тулійкою конічної форми (Рис. 2: 7, Cool

. Орнаментовані вони рельєфним орнаментом, тулійка гранована. На деяких кримсько-татарських виробах зустрічаються клейма майстрів (Рис. 2: 4, Cool

. До східного типу відносяться також одна болгарська люлька [3, 129], яка характеризується чорнолискованою поверхнею та бідною орнаментацією (Рис. 2: 2). У цей час, очевидно, з’являються і люльки місцевого виробництва [3, 129]. Вони білоглиняні, виготовлені переважно у двостулкових формах. Чашечка іноді має конічну форму з заокругленим низом (Рис. 2: 1, 6). Низ чашечки прикрашений досить стилізованим рельєфним орнаментом, весь виріб часто вкритий зеленою або світло-коричневою поливою (Рис. 2: 5, 6). Один цікавий екземпляр, безумовно місцевого виробництва, прикрашений по білоглиняному тлі розписом червоною фарбою – «опискою», яка ідентична розпису на керамічному посуді (Рис. 2: 3).

Таким чином, завдяки новим археологічним розкопкам у Чигирині, ми отримали колекцію керамічних люльок для паління. Те, що більшість з них походить із добре датованих комплексів, дозволяє робити певні спостереження за зміною форм, пропорцій, орнаментації починаючи з 2-ї половини XVII ст. і закінчуючи початком ХІХ ст. Масове використання керамічних люльок для паління тютюну аж до ХІХ ст. змушує дуже обережно використовувати термін «козацька люлька» у публікаціях археологічних матеріалів та у музейних експозиціях. Адже цей термін справедливий лише для виробів XVII – початку XVIII ст. Пізніше цього часу паління тютюну набуло широкого застосування серед селян і міщан і перестало бути привілеєм лише козаків, які до середини XVIII ст., як прошарок населення, вже почали зникати.

Посилання:

1. Археологія доби українського козацтва XVI-XVIII ст. / Д.Я. Телегін (відп. ред.), Винокур І.С., О.М. Тітова, І.К. Свєшніков та ін.: Навч. посібник. – К., 1997.

2. Драгоманов М. Малороссийские народные предания и рассказы. – К., 1876.

3. Коваленко О. Типологія глиняних люльок XVII-XVIII століть (за матеріалами Полтавщини) // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. – К.: Часи козацькі, 2007. – Вип. 16.

4. Куштан Д.П. Звіт про науково-дослідні археологічні розкопки у центрі м. Чигирина, рятівні розкопки у м. Черкаси та розвідки на території Черкаської області за 2005 рік. – НА ІА НАНУ. – № 2005/51.

5. Куштан Д.П., Назаров О.В., Дяченко О.В. Звіт про науково-дослідні археологічні розкопки у центрі м. Чигирина, рятівні розкопки у м. Черкаси та розвідки на території Черкаської області за 2006 рік. – НА ІА НАНУ. – № 2006/130.

6. Попованова О., Горішній П. Люльки XVII-XVIII століття із фондів Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» (за матеріалами археологічних розкопок 1991-1993 рр. у м. Чигирин) // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. – К.: Часи козацькі, 1998. – Вип. 7.

7. Челеби Э. Книга путешествия. – Вып. 1: Земли Молдавии и Украины. – М.: Наука, 1961.